이거 다 무슨 ‘침묵’이야? 아침에 헤을 끌어올리려고 애쓰는 건가? 3시에 일어나서 ‘자기만의 빛’을 찾는 게… 귀신도 없고 미러도 없는데, 왜 내 머리카락이 옛날 여름 웃음처럼 흐르지? 이건 패셔널한 스타일이 아니라… 그냥 나를 기억하는 것뿐이야. #침묵은최고의인스타그램

深夜3時、鏡なんて要らない。髪の1本が、去年の笑いを抱きし続けてる。コンビニのおにぎりより、この静けさが美味しい…あなたも、誰かに話さずに、ただ呼吸してますか？

（写真：枕元で涙を乾かせた夜）

半夜三點醒來不是為了刷手機，是怕吵醒記憶。我的頭髮在飄，像老相片裡媽媽摺衣服的餘韻——沒人定義美，但美自己偷偷住在紫光裡。你說這是孤獨？不，這是『我沒被讀懂，但我還在寫』。下次別問『為什麼不夠美』，直接問：『你家的洗衣籃，有沒有藏著1987年的笑聲？』（附贈GIF：一縷紫光輕輕滑過窗台，像一句沒說出口的詩）

Коли всі шукають “як це модно?” — я просто сиджу в тишній кімнаті зі сну вухом і диханням після трьох ранку. Моя шовка не стилізована — вона плаче про бабусину 1987 року і білий папер на стінці. Не фільтр для лайків — це спогади з глибокою емпатією.

А тепер питайся… Що якщо ти не один? Тоджесь — ти завжди був першою чаркою у цьому світлі.

Що зараз? Випий останню краплю тишноти… і подивись у дзеркало без дзеркал.