Só Finge Felicidade?

Buổi sáng lặng im…

6 giờ 17 phút – mưa rơi nhẹ trên cửa sổ bếp như tiếng thì thầm của một tâm hồn đang cố kìm nén.

Tôi làm cà phê – giống hệt mọi ngày – nhưng tay run vì nhớ… chứ không phải lạnh.

Mẹ tôi từng cười gượng mỗi Mother’s Day với bó hồng ‘elegant’, mắt mệt rã rời mà vẫn nói: “Con thấy đẹp không?”

Tôi cũng chẳng nói gì.

Chúng ta đều giỏi diễn – từ dáng điệu đến nụ cười… chỉ trừ lúc không ai nhìn.

Thế nên mới có cái thư chưa gửi ấy:

“Mẹ à, con học được cách đứng thẳng… nhưng chưa bao giờ được phép khóc trước mặt mẹ.”

Ai cũng nghĩ mình phải luôn tỏa sáng – nhưng thật ra, chính cái lúc mình ‘lỗi’ mới là điều đáng trân trọng nhất.

Còn bạn? Đã bao lâu rồi không để mình thật sự ‘không ổn’?

👉 Comment ngay: Bạn từng giả vờ khỏe mạnh khi nào? Cùng nhau phá vỡ màn hình! 💬

Ще притулкуєшся до щастя?

Так, це той самий момент — 6:17 ранку, дощ постукує в вікно… а ти вже третій день готуєш каву не для себе, а для того, хто тебе ніколи не помітив.

Чому ми всі так добре граємо ролі? Розмовляючи про любов у інстаграмі, а насправді плачемо над старим сорочкою з дитинства.

“Дорога мамо… ти навчила мене стояти прямо — але ніколи не показала, як падати без провини”.

Це не бардак — це лист у шухері! І найгарніше в ньому те, що ніхто його не прочитає… Але все одно важливо написати.

Хто ще має такий лист у кишеньці? Пишіть у коментарях — і хай кожен знайде своє «не надсилання»!

#ПрихованеЩастя #МовчанняВКав’ї #ЛистУШухері

朝の嘘、もうやめよう

6時17分。雨が窓を叩く。コーヒーを淹れる——普通の朝なのに、なぜか胸が締まる。

母の「大丈夫？」に答えられなかったあの日も、これと似てたな。

『綺麗に笑って』って、誰が決めた？

私、毎日“完璧”を演じてるけど……本当は、ただ「疲れた」だけなんだよ。

でもね、無言で泣いた夜も、未送信の手紙も——それこそが“真実”なんだよ。

「ママ、壊れてもいいって教えてくれたらよかったのに…」

そういえば……あなたも、“大丈夫”って言ってない？

コメント欄で、「今日の自分に一言」言ってみませんか？ （例：「今日はちょっとダサくてもOKだよ」）