Тишина Кёто: Свет, кружево и одиночество

Це не фотка — це моя бабуся з п’ятьою кавою

Якщо ти не чувствую в снігах — то чому ти сидиш за кавою тричі? Тут нема лайків, нема хештегів… лише холодна чашка і туман над вікном. Як у Києвській бібліотеці з пустим екреном.

Лаконічний ритуал

Мама казала: «Красота не кричить» — а ти шепешеш? Але я дивлю її… без лайку! Без фейсу! Летись в туманах — як із ниток на бавенних жилках.

Світло не продаватим!

Ти коли-небудь дивишся? Коли світло плаче? Я просто сиджу… і чекаю. В коментарях — хто ще такий же самотужений? Запитай!

¡Este té frío en la bruma no necesita likes para existir! ¿Quién dijo que la belleza tiene que gritar? Aquí solo hay silencio… y un poco de nostalgia en forma de seda bordada sobre una taza de cerámica. Mi madre me enseñó que lo invisible se fotografiaba con lágrimas y sin flash. ¡No somos algoritmos! Somos susurros que se sientan en la niebla… ¿Y tú qué haces? ¿Compras tu soledad o solo bebes el silencio? #NoViralPeroSíEmoción

Nakikita ko ang light sa gion… pero wala nang hashtag! 😅 Ang tsin ay cold na parang puso ng nanay ko — hindi ito para sa likes o clicks. Kung may tao na nagpapakita ng shadow… baka naman sila’y ‘labor’? Hala! Ang ganda ay hindi sumisigaw… kundi humihiyap lang sa pagkabila ng liwan. Sino’ng nagsabi na ‘ganda = loud’? Mga barkada! Kaya’t wag muna mag-post… basahin mo muna ang hush sa kama. Comment section: ‘Ano’ng ginawa mo kung walang like?’