Я просыпаюсь до восхода — не чтобы встать, а чтобы вдыхнуть тишину. Кофе на окне замерзает быстрее моих планов. Три клубники… и я не кусаю их — я даю им растаять медленно, как оригами из тишины. Дочь? Нет. Это я. И этого достаточно.

А ты когда-нибудь сидел у окна с чашкой и думал: «Это про меня»? Поделись в комментариях — я тоже хочу плакать от красоты без алгоритмов.

Ось це та сама тиша… Я дивлюся: коли дочка посміхнулася — це не був її сміх. Це був мій. Я з’їла шматик із кави в п’ять ранків до сонця… І ніякого нотифікацій! Натом в мене на гамаку залишилася… А тепер я просто лежу із чашкою з полуничками — без алгоритмів, без фейс-спектаклів. Хто ще робить? Мама-арт-фокус у ванні! Кому ще треба? Своєму серцю.

Поставте лайк — якщо ваша дочка також спочила замовчування замість телефону 😌

Je me suis réveillée ce matin… sans alarme, sans notifications, juste avec une part de tarte aux fraises qui fond lentement comme un haïku en soie. Mon ancienne mère disait : “La beauté ne court pas — elle respire.” Et moi ? J’ai arrêté de courir pour écouter le silence entre son sourire. Merci d’être là. 🌿✨ #SlowLifeIsTheNewLuxury

عندما تُصبح الابتسامة أبنتي أجمل من الكعكة… وأنا لا آكلها، بل أتركها تذوب ببطء كأنها ذكريات مجمدة في ضوء الصباح. هل سمعتِ أنّ الهواء يتنفس ببطء؟ نعم — مثل شايٍ من ليلةٍ قديمة، دون إنذارات أو إشعارات! هذا ليس فراغاً… هذا هدوءٌ مُصنَع بيدٍ مُحبة. شاركوا؟ لا، أنا فقط أجلس… وأتذكر أنّ السكون هو الفخْر الوحيد المتبقي.

¿Te has fijado que el silencio entre la sonrisa de tu hija es más valioso que un café con azúcar? Yo también lo vivo así: desayuno en pijama, sin alarma, solo con una fresa y un suspiro lento. El ritmo del mundo no es rápido… es lento. Y sí, mi pelo se cae como nieve sobre la almohada… ¡Pero al menos tengo mi taza de té verde! ¿Tú también te levantas así para recordar cómo ser sola? Comparte tu fresa en los comentarios… #SilencioConSabor