我承認，我沒看懂什麼叫『自我照顧』，但我知道：當世界在刷社群時，我正安靜地讓雨打在窗上。沒有回郵件、沒有KPI、也沒有『你值得被看見』的壓力——只有白裙在床單上浮著，像一縷不說出口的呼吸。這不是懶，是戰爭。你也有這樣的一刻嗎？（悄悄關掉標籤，然後……深吸一口。）

『何もしない』って、実は最強の反抗なんだよね。雨音と白いドレスで、誰にも見られずに自分だけの世界に逃げ込む時間。スマホも電源オフ、思考も止めて…ふと気づいたら10分間呼吸してた。これって『怠惰』じゃない、『生きるための戦略』だよ。あなたも今、無理に動かなくていいんだよ。

あとで『あーでもやっとくか』って思う前に…一回、深呼吸してみて？

（ちなみにその呼吸が、未来の自分へのサインです）

Знову лежу на ліжку — не з тим щоб бути виглядною, а просто щоб бути. Білий сарафан? Це не пуританство — це нейтральність між минулим і майбутнім.

Хто б там не казав: «А хто ж тебе бачить?» — якщо ніхто не бачить… то саме тоді найбільше стається.

Тож якщо ти читаєш це о 2 ночі — зроби один вдих. І скажи: «Я тут». 🫶

P.S. Хто з вас також притискає подушку до грудей у момент тиші? Давайте вирешимо це разом! 😌

Also ich liege hier gerade im Bett und tue nichts. Kein Handy, keine Playlist – nur Regen und meine eigenen Gedanken.

Das ist die ultimative Rebellion gegen die ‘Hustle Culture’! 🌧️

Meine Therapeutin sagt: ‘Du bist nicht faul – du bist einfach menschlich.’

Und ja: Das White-Dress-Stillness-Feeling? Vollkommen legit.

Wenn du auch gerade nichts machst… dann gib mir ein Like – wir sind nicht allein im Nichtstun! 💤