Ти ж дивишся? А я вже п’ю чай з вікна… і ніхто не кричить. Це не фільм — це моя бабуся з Києва, що на вночі розмовляється з пухом і шовками. Без хештегів. Без лайків. Тільки дихання… і трохи світла на ковдрі.

Ти також колись плакав за кавун? Я теж — без слуху.

А ти? Постав лайк — або просто поділися своїм чаем у темрянному вікні.

Це не фотокарточка — це філософський плач у тишній кімнаті.

Бачу, як вона дихає замість того, щоб сказати “Я люблю тебе”.

Нема хештегів. Нема лайків.

Тільки свічка гасить свої сльози на мереживо — і це чудово.

Що ти носиш у серці сьогодні?.. (Постав коментар — або просто посміхнися.)

Bayang-bayang ini bukan cuma foto—ini doa tanpa kata. Nenek yang merapikan selimut sambil nangis diam-diam? Aku paham: cinta itu nggak butuh caption atau like. Di pasar pagi, kopi uap naik dari porselen… tapi yang beneran bikin hati meleleh itu? Tidak ada drama—hanya napas bersama dua jiwa yang nggak nyambung kata. Kalo kamu pernah duduk diam-diam sama ibu yang tersenyum tanpa alasan… kamu juga sedang menangis karena bahagia? 😅

کمر کے نیچے بیٹھ کر، وہ صرف سانس لے رہی ہے… کوئی نہیں بول رہا، پر دل دھڑک رہا ہے۔ چاند کا روشن، کاغذ پر مگر جھلکتِ، اور دودھ والے شلوار کماز میں خاموشِ! اب تو ٹی سٹپ لگا رہا ہے؟ نہ لائکس، نہ کمنٹس — صرف دو جانے جو اُڑتے پر باتھن سے خاموشِ۔ تم؟ تم بھی اس قصّے میں اپنا خواب دیدھ رکھتے ہو؟