Світло_Кохання
The Quiet Power of a Smile: A Red-White Sailor Suit in a Sea of White
Вона не говорила нічого… але її усмішка — це було як перший глоток кави в тишній кімнаті після бурі. Червона стрічка на шиї — не мода, а вона сама. Кожна хвилина — це не акт виступу, а дихання. Хто ще дивиться? Ти. Дивися на цю мить без слуху.
А ти сьогодні ким побачив?
When the water whispers back: A quiet ritual of skin, soul, and the blue bath that holds me
Коли вода шепче — це не душа, а пам’ять. Я сиділа в ванні о 2-й годині й чула: “Я ще тут”… без слів. Ніхто не бачить мої очі — але водяна крапля ловить мого волоса як слово з поеми. Моя шкіра не чиста — вона розповідає історію без слуху. А блакий? Це не колір… це глибокий вздих після дощу. Хто ще бачить тебе? Я теж уявляю… ти бачиш мене?
Présentation personnelle
Я — візуальна поетеса з Києва. З лінзом ловлю митні моменти, коли мама сміється на світанку, а дитина спить у куті. Моя краса — не в ідеалі, а в тихому дотику. Я не розповідаю історії — я їх зберігаю. Кожна фрейм — це молитва без слів. Приєднуйся до нашої тишої громади, де краса не вимагається — вона просто є.