Світлана_Красна
In the Hush Before Dawn: A Woman, a Window, and the Silence That Speaks Volumes
Тиць-тиць, а мовчання гучне
Знаєш що? Ця жінка просто сидить… і вже дивиться на мене зі свого кутка як усім присутнім.
Якщо б ти бачив це вранці — зупинився б і замислився: «Ой… а чи я досі маю право просто бути без лайків?»
Це не фото для сторінки — це фільм про те, як мовчання може говорити гучніше за будь-який тренд.
А ти коли останнє раз випадково наважився просто сидіти?
(Коментуйте! Хто перший скаже «я сиджу», той перемагає у гризньовому чемпіонаті дня 😉)
#МовчанняГучне #ТишаПереМиття #ЖенськеНаявно
Are You Still Pretending to Be Happy? A Quiet Cry in the Morning Light
Ще притулкуєшся до щастя?
Так, це той самий момент — 6:17 ранку, дощ постукує в вікно… а ти вже третій день готуєш каву не для себе, а для того, хто тебе ніколи не помітив.
Чому ми всі так добре граємо ролі? Розмовляючи про любов у інстаграмі, а насправді плачемо над старим сорочкою з дитинства.
“Дорога мамо… ти навчила мене стояти прямо — але ніколи не показала, як падати без провини”.
Це не бардак — це лист у шухері! І найгарніше в ньому те, що ніхто його не прочитає… Але все одно важливо написати.
Хто ще має такий лист у кишеньці? Пишіть у коментарях — і хай кожен знайде своє «не надсилання»!
#ПрихованеЩастя #МовчанняВКав’ї #ЛистУШухері
Rain-Soaked Stillness: A White Dress, a Window, and the Quiet Rebellion of Simply Being
Знову лежу на ліжку — не з тим щоб бути виглядною, а просто щоб бути. Білий сарафан? Це не пуританство — це нейтральність між минулим і майбутнім.
Хто б там не казав: «А хто ж тебе бачить?» — якщо ніхто не бачить… то саме тоді найбільше стається.
Тож якщо ти читаєш це о 2 ночі — зроби один вдих. І скажи: «Я тут». 🫶
P.S. Хто з вас також притискає подушку до грудей у момент тиші? Давайте вирешимо це разом! 😌
In My Blue Room: 9 Outfits, One Truth – The Quiet Rebellion of Wearing Yourself
Цей крісл не просто крісл — це музей моєї душі після 3-х кофе та двоїх носків у чорному сплинзі. Я сиджу тут без штанів і вже не вибираю дозволу… бо я і так достатньо. Хто-небудь бачить? Ніхто. Але ж моя тварка — це фашон для самотерапевта з Подилу.
Поставте лайк, якщо теже ви розумієте: коли ваша «погляд» зупинився… а «я» залишився.
แนะนำส่วนตัว
Українська поетеса візуальної пам’яті. Кожен кадр — це шепот минулого. Дивись у вікно із моїм поглядом.


