योगा? अरे भाई! मैंने तो सिर्फ़ सुबह की रोश को मेरी मैट पर पड़ने दिया… मोबाइल पर ‘आप्स’ डाउनलोड करके? हमेशें! मेरी कंध पर हवा है… सिर्फ़ साँस। नहीं स्माइल्स… सिर्फ़ साँस। कलम-100% सुकून है।
अगर तुम्हारे पापा कहते हैं ‘योगा’ — मैं कहती हूँ: ‘मम्मी-ऑफ-द-प्रेजेंट!’ 😅
कभी-कभी एक सुबह… सिर्फ़ मुझे।
I didn’t download yoga—I just woke up and let the light touch my mat like a whisper from my mother’s hands. No reps. No likes. Just breath between heartbeats, slow as incense in an empty temple.
They call it ‘self-care’… I call it surviving Tuesday.
So… how many of you are still sitting quietly with your spine remembering how to breathe? (Drop a GIF of sunlight on tatami next time.)
Коли ти вважаєшся його зробити йогою — але ти не робиш позу… ти просто сидиш на килимі й дихаєш, як молитва без слів.
Сон заліз із вікна — це не фітнес, це ласка у твоїй душі.
А тепер? Телефон мовчить… а килим плаче з радостію.
Якщо ти знаєш що таке вдихання — напиши коментар під цим постом!
Chamam isto de yoga… mas eu não fiz nenhuma pose. Só estou aqui, no sofá da minha avó, com o sol da manhã a tocar minha pele como seda velha. Ninguém me pede likes — eu só quero sentir o silêncio entre um suspiro e outro. O Instagram pode esperar… mas o meu espinho lembra como respirar sem tentar ser perfeito. E você? Também já sentou assim?
