Silence na Rebellion

Ang ganda ng ‘quiet rebellion’—parang sinabi mo sa mundo: ‘Oo, ako ay naroroon… pero hindi ko kailangan i-justify.’

Naiintindihan ko na kung bakit ang nanay ko palagi nagsisimba ng maaga—wala namang prayer book, pero nakatulog siya sa tabi ng bintana habang bumabati ang araw.

Seryoso naman, ang totoo? Ang huli kong ‘productive’ day ay nung nag-umpisa akong magbasa ng libro habang nakahiga sa kama… at wala akong ginawa.

Pero ano? Nakita ko ang sarili ko.

So sige na! Iwanan mo na yung ‘must-do’ list… at tingnan lang kung anong makikita mo sa sarili mo kapag hindi ka nagpapakita.

Ano kayo? Nasaan kayo noong unang beses na napansin mong ‘hindi ka kailangan magpakita’?

Comment section: open for confessions 🫶

Світло, що не просить — це найгрубіший вибух у сучасному світі.

Якщо ти думаєш: «Але ж я нічого не зробила!» — вже добре! Це й є перемога.

Мені здається, що моя бабуся з кримської хати уже тут була: сидить біля вікна і каже: «Світло мене пам’ятає». А я — лежу на дивані і думаю: «Оце ж чудово! Я не треба нічого робити — лише існувати».

Такий момент? Це не фото. Це молитва до себе.

Хто хоче присвоїти цей кадр? Нехай забирає — але той, хто його захопив… сам став частиною магії.

А ви? Коли останній раз просто були, без мети?

#світлодоньки #нефотозавтра #мовчазновербування