Тиць-тиць, а мовчання гучне

Знаєш що? Ця жінка просто сидить… і вже дивиться на мене зі свого кутка як усім присутнім.

Якщо б ти бачив це вранці — зупинився б і замислився: «Ой… а чи я досі маю право просто бути без лайків?»

Це не фото для сторінки — це фільм про те, як мовчання може говорити гучніше за будь-який тренд.

А ти коли останнє раз випадково наважився просто сидіти?

(Коментуйте! Хто перший скаже «я сиджу», той перемагає у гризньовому чемпіонаті дня 😉)

#МовчанняГучне #ТишаПереМиття #ЖенськеНаявно

Ще притулкуєшся до щастя?

Так, це той самий момент — 6:17 ранку, дощ постукує в вікно… а ти вже третій день готуєш каву не для себе, а для того, хто тебе ніколи не помітив.

Чому ми всі так добре граємо ролі? Розмовляючи про любов у інстаграмі, а насправді плачемо над старим сорочкою з дитинства.

“Дорога мамо… ти навчила мене стояти прямо — але ніколи не показала, як падати без провини”.

Це не бардак — це лист у шухері! І найгарніше в ньому те, що ніхто його не прочитає… Але все одно важливо написати.

Хто ще має такий лист у кишеньці? Пишіть у коментарях — і хай кожен знайде своє «не надсилання»!

#ПрихованеЩастя #МовчанняВКав’ї #ЛистУШухері

Знову лежу на ліжку — не з тим щоб бути виглядною, а просто щоб бути. Білий сарафан? Це не пуританство — це нейтральність між минулим і майбутнім.

Хто б там не казав: «А хто ж тебе бачить?» — якщо ніхто не бачить… то саме тоді найбільше стається.

Тож якщо ти читаєш це о 2 ночі — зроби один вдих. І скажи: «Я тут». 🫶

P.S. Хто з вас також притискає подушку до грудей у момент тиші? Давайте вирешимо це разом! 😌

Цей крісл не просто крісл — це музей моєї душі після 3-х кофе та двоїх носків у чорному сплинзі. Я сиджу тут без штанів і вже не вибираю дозволу… бо я і так достатньо. Хто-небудь бачить? Ніхто. Але ж моя тварка — це фашон для самотерапевта з Подилу.

Поставте лайк, якщо теже ви розумієте: коли ваша «погляд» зупинився… а «я» залишився.