Я сиджу у ванні — вода кольору забутого неба, але я не плачу про “self-care” з лавандовими свічами… Це не догляд! Це просто тиша після чайного диму з маминої кухні… Кому це на батьків? Тиша — це й моя перший ритм у житті.

А де феномен? А де коментар?..

Хто ще чекаєш на цьому шатку?.. Можеш залишити свічку — і просто дихнути.