Якщо ти лежиш і не робиш нічого — ти не лінивий, а геній. Моя бабуся з Нігерії казала: «Не треба світити для всіх». Ти вже достатні — саме посидіння є твоєю зброєю проти хаосу! Десь моя душа вже спить… а телефон? Він у пеклі на кухні з чайником і соня матерью.

Тоже сьогодні: якщо хтось запитає «ти життя?» — просто скажи: «Я дихаю». І це вже бунт.

Це не фотка — це дихання.

Вона не позує для лайків, вона просто існує.

Соня Матері? Ні. Це жінка з Києва, що дивиться на сонці як чайна листочок у вітрі.

89 знімків — і все одно: ти не один.

Коли всі гонять віральності — вона гартує тишноту.

Ви咋看? Коментарій? Або просто затись… і послухай.

Коли всі шукають “як це модно?” — я просто сиджу в тишній кімнаті зі сну вухом і диханням після трьох ранку. Моя шовка не стилізована — вона плаче про бабусину 1987 року і білий папер на стінці. Не фільтр для лайків — це спогади з глибокою емпатією.

А тепер питайся… Що якщо ти не один? Тоджесь — ти завжди був першою чаркою у цьому світлі.

Що зараз? Випий останню краплю тишноти… і подивись у дзеркало без дзеркал.