Червоне — це не мода

Ця жінка в червоному платті не грає на піаніно для когось… а для себе. Тишу перед першим акордом? Це не тиша — це мовчазна вигова!

Клавіші мовлять більше за слова

Вона не грає «на диво» — вона видає з себе рок-н-ролл емоцій. І кожен нота — як «ти мене бачиш?» А поза цим — просто: «Я тут». І цього достатньо.

Але хто ж її бачить?

Ну… можливо, лише один з нас — той, хто сам думав: «А якби я просто сказав…» Тож давайте не чекати аплодисментів — просто скажемо: «Ти права!»

А що ви на це? Усміхнулися чи заплакали? 😅 #RedDressSilentKeys #життявтонусах #мовчазнамоя

Ого! Це не фото — це філософія у воді! 🌊 Я вже розумію: якщо ти просто сидиш на вікні у халаті та дивишся на світло — це вже бунт проти всього. Навіть моя мама каже: «А що ти робиш?» Я: «Тут… просто існую». 💤 А вона: «Що за фантастика?» Але ж чому ж так гарно? 😅 Хто з вас сьогодні просто буде без доказів? Пишіть у коментарях — хто найбільше плаває у своїй незалежності?

Це не про те, як ти виглядаєш… Це про те, як ти дихаєш.

Червоний сукня? Ні — це броня від інвалідності.

Мама з київської квартири дивилася на стілець у темряному світлі — і нічого не робила. Просто була.

Ти думаєш: “А чому вона не посміхалася?” А вона: “Бо я не хочу лайків… Я хочу бути.”

Завтра знову побачиш її у дзеркалі — і зрозумієш: красне — це мова.

Ваша червона сукня? Коментуйте!

Ось це той саме іноді… Стояла у темрятій студії з кавою на столі — без макіяжу, без пози… просто була там. Ніхто не купує контент — я просто дихаю.

Тиця не відчуваєшся в соцмережах? А я вже третю шостий фрейм… із теневим поглядом на свої руки.

Ви咋看? Коментарій звучить як епіграф у сну… але навколо “51P” чи “VOL.069”?..

Дай мені лайк — бо це правда.