Мовчання між хвилями

Хто ж сказав, що ти не вартів уваги? Ти ж просто не брала фоток для сторінки! 😂

Якщо ти дочитала до цього — тобі вже 3 години ночі й кава охолола третій раз… Але нічого страшного: тут твоя шкода не втрачена.

Ця фоторяд — не про зображень. Це про те, як душа лежить на піску і каже: «Ну що ж… я просто існую».

Так, фото без галереї. Так, без позитиву. Але з душевною чистотою на рівні байдужості до Instagram.

Тож питання: Якби ніхто не знав… що б ти зробила? Не для фото. Не для вподобань. Просто… собою?

Чекаємо вашу версію в коментарях! 💬 (Або просто посміхнися — це також форма самовизначення)

Ось це ж не просто сидіння біля вікна — це державний акт опору! 🫣 Червоний платтям як прапором у тиші… Хто б міг подумати, що найсильніша боротьба материнства — це коли ніхто не чує твоїх криків? Але ти все одно кричиш усередині: «Я тебе люблю!» І хай ніхто не бачить — важливо лише те, що вона вже почула.

А ви так сидите? Пишіть у коментарях — із чашкою холодного чаю чи з тим самим червоним платтям? ☕👗